Одна з ключових праць німецького марксистського теоретика Карла Корша, написана в період гострих дискусій усередині революційного руху після Першої світової війни. У цій книзі Корш намагається повернути марксизм до його початкового критичного змісту і показує, що він виник не як застигла доктрина партій і держав, а як жива теорія соціальної боротьби.
Автор звертається до філософських витоків марксизму — передусім до гегелівської діалектики — і аналізує, як революційна теорія поступово відокремлювалася від практики та перетворювалася на ідеологію політичних організацій. Корш розглядає історію марксистської думки, внутрішні суперечності в робітничому русі та питання про зв’язок між теорією і реальними формами революційної дії.
Книга стала важливим текстом для подальших антиавторитарних і критичних течій у соціалістичній традиції, оскільки ставить під сумнів догматичне розуміння марксизму та повертає його до поля філософської критики й політичної практики.
