У цій роботі Роза Люксембург критично аналізує події Жовтневої революції 1917 року в Росії. Вона підтримує прагнення до соціального визволення, але водночас не погоджується з рядом рішень більшовиків, зокрема — з розпуском Установчих зборів, централізацією влади та обмеженням політичних свобод.
Текст є яскравим прикладом лівої критики авторитарних тенденцій, яка виступає за демократичний соціалізм і широку участь народу в революційному процесі. Люксембург підкреслює важливість свободи думки, слова та організації як невід’ємних елементів справжньої соціальної трансформації.
