Ця книжка французького філософа Жака Рансьєра про те, як можливі емансипація та розкріпачення народу. Головним героєм цієї інтелектуальної пригоди є Жозеф Жакото (1770–1840) — французький педагог, викладач французької мови та літератури в університеті Лувена. Якось із ним трапився випадок, після якого його старий педагогічний метод, взорований на послідовне пояснення та «наставляння умів», полетів шкереберть. Його заняття полюбилися студентам. Проблема була лише в тому, що більшість із них не знали французької, а він натомість не знав фламандської. Їх об’єднала книжка «Пригода Телемака», що скріпила зв’язки між «незнайками». Жозеф Жакото не пояснював студентам правопису чи дієвідміни: вони самі шукали французькі слова, що відповідали знаним словам. Так народилася універсальна метода навчання, коли учительські пояснення стають зайвими, а сам учитель перетворюється на «незнайка» (він відкриває учням лише те, що відкрилося йому разом із ними). Аналізуючи метод Жозефа Жакото, автор показує, що він має не лише педагогічні, а й антропологічні (розуміння людини як волі, якій кориться розум), а також соціяльні та політичні наслідки, адже виявляє можливості здійснення емансипативного проєкту.
Емансипація — це свідомість справжньої сили та спромоги людського розуму. Вона, як стверджує Жак Рансьєр, відкриває шлях пригодам у країні знань. При цьому ніхто не може навчити чи пояснити, як бути емансипованим. Завдання універсальної методи, що веде до емансипації, — розкрити розум собі самому, аби кожна людина могла усвідомити власну гідність, розпізнати інтелектуальну здатність і вирішити, як нею скористатися. Емансипативна освіта має прийти на зміну освіті дисциплінарній. Мають змінитися уявлення про людський розум: «народ отуплює не брак освіти, а віра в нижчість свого розуму». Зрештою, освіта від учителя-незнайка має здійснити своєрідну революцію, піднявши тих, хто вважає себе розумово нижчим, дати їм виборсатися з болота невігластва. А далі людина, яку емансипували й надихнули, емансипуватиме інших.
Універсальне навчання не є вигадкою Жозефа Жакото, — він лише актуалізував його принципи. Насправді воно завжди існувало поруч із пояснювальними методиками. Найперший же принцип універсального навчання такий: треба вивчити щось і співвіднести це з рештою. Другий принцип — принцип рівности. І якщо давніший принцип нерівности лише отуплює, то новий принцип навчання за Жакото емансипує, хоч би якою процедурою особа послуговувалася і хоч яку книжку використовувала.
Жак Рансьєр демонструє, що універсальне навчання має потенціял змінювати соціюм. Як пише автор, суспільний світ — це нерідко світ безумства, тобто зіпсутої діяльности, викривленої волі, одержимої пристрастю нерівности. Порівняння розумів (хто розумніший, а хто дурніший), як і загалом пов’язування осіб між собою через зіставлення, відтворює ірраціональність і отуплення, кодифіковані інституціями. Соціяльним наслідком універсального навчання є витворення спільноти рівних.
Метод «Жакото» Рансьєр протиставляє методові «Сократа», хоча другий і здається найближчим до універсального навчання. Своїми запитаннями Сократ приводить учня до правильної відповіді. Але це не шлях емансипації. Тому сократичний метод автор інакше й не визначає, як удосконалену форму «отуплення» чи «метод тренера кінського манежу».
Рансьєр переконує, що освіта як свобода: її не дають, її беруть. Не варто очікувати сприйняття і затвердження універсального навчання в суспільстві чи перетворення його на державну освітню програму. Соціяльний лад відкидає будь-яку альтернативу до усталеного пояснення. Та універсальне навчання і не загине, адже це природний метод людського розуму, яким послуговується кожен, хто прагне знайти свій шлях.
