Цей роман — болісне й тонке дослідження пост'югославської травми крізь особисту історію. Головний герой, юнак з Любляни, виростає з тавром «сина ворога народу» після арешту його батька, офіцера югославської армії. Школа, суспільство, навіть власна родина — все здається наповненим мовчанням, страхом і незнанням, що сталося.
Через особисту історію хлопчика, який дорослішає у тіні сімейної та політичної травми, Войнович показує, як розпад Югославії вплинув на ціле покоління. Це книга про пам’ять і її втрату, про ідентичність, про сором, який передається мовчанням, і про спробу знайти своє місце у світі після катастрофи.
